Морін схопилася за кочергу. Як тільки її руки міцно стиснули прохолодний метал, вона відчула себе трохи впевненіше. Принаймні, тепер вона не була беззахисною. Вона вирішила захищати себе до останнього подиху. Тяглися найжахливіші хвилини в її житті. Морін подумки проклинала Джі Джі. Якби він був тут, то їй не довелося б зараз тремтіти від страху. «Ну, постривай, Джі Джі, – гнівно подумала Морін і помахала кочергою. – Ми з тобою ще не закінчили». Хтось постукав у двері. Це могла бути тільки Катрін! Вона завжди приходила на допомогу, якщо хтось її потребував. Морін притулила кочергу до стіни і поспішила через темну вітальню до вхідних дверей. Вона зняла ланцюжок, повернула ключ у замку і відчинила двері: - Катрін, я ... Вона не домовила. Перед нею стояла не Катрін Вуд, а незнайомий чоловік із ножем у руці.