Вайделотами в давнину називали язичницьких жерців балтійських племен – жемайтів, ятвягів, кривичів, прусів, латгалів. Вайделоти були хранителями таємних знань, захисниками своїх народів і посередниками у стосунках з богами-покровителями… Одного разу, спекотним опівдні 1220 року вайделот дайнавів знайшов на капищі бога Еро немовля. Хлопчика прийняли в плем'я, виховали як справжнього воїна та мисливця і дали йому ім'я Скуманд – Небесний Чоловік. Так і прожив би він, можливо, звичайне життя, але прийшли в землі дайнавів жорстокі люди із заходу – лицарі Тевтонського ордена, що збиралися підкорити лісових жителів. І довелося Скуманду та його вірному другу, русу Воїславу, стати на захист рідної землі!..