Худощавий чоловік у роках, одягнений у штормування, сірий светр ручної в'язки, джинсові штани та гумові болотяні чоботи, насилу подолав крутий підйом і зупинився, щоб відпочити. Він був далеко не молодий і шлях по колимській тайзі його втомив. Чоловік (або, якщо бути точним, старий) хапав напоєний весняними запахами чисте й напрочуд свіже повітря відкритим ротом немов риба, викинута паводком на берег. На його худому, костистому обличчі, обвітреному і засмаглому, виразно проглядався друк смутних часів. Так бачаться досвідченому досліднику клинописні знаки стародавнього народу на обпаленій глиняній табличці.