В одній із книг Олександр Етоєв сказав про місто, в якому народився: «Живучи майже безвилазно в ньому, я змінив стільки районів, вулиць, будинків, квартир, що місто, все цілком, стало моїм вічним будинком. Куди не прийду, на яку лаву в будь-якому сквері, саду ні сяду, скрізь мені посміхаються тополі, садові грати, фонтани, урни навіть і ліхтарі, відчувають у мені свого, місцевого, повоєнного ленінградця, пам'ятають мене хлопчиськом, знають, що цей намалює свастику чи лайливе слово у підворітті чи стіні будинку». Звідси й друга назва книги – «Петербурзькі повісті», та простить автору Гоголь таке відверте злодійство. Хтось запитає напевно: до чого ж тоді Єгипет, він що робить на обкладинці? Та при тому, що в ті часи, про які розповідає письменник, «до Єгипту ходив трамвай – забирався на Єгипетський міст, трохи зволікав і провалювався за будинки-піраміди».