«Хто ж ти все-таки, Райнер? Не німець, хоч – ціла Німеччина! Не чех, хоча народився в Чехії (NB! у країні, якої ще не було, – це підходить!), не австрієць, бо Австрія була, а ти – будеш! Чи не чудово? У тебе – немає батьківщини! – писала Райнеру Марії Рільке Марина Цвєтаєва. Але Батьківщина у поета все-таки була: не тільки та невимовна і вічна область буття, до пізнання якої з давніх-давен прагне поезія, а й відцвітаюча стара Європа, в якій зійшлися «весь колір, вся гниль Імперій». Закоханий у Росію, ніжний, надламаний і пристрасний, Райнер Марія Рільке став одним із найважливіших поетів XX століття. Колекцію «Німецька класика в перекладах Володимира Летучого» відкриває збірка блискучої прози Рільке – від роману «Записки Мальте Лаурідса Брігге» до прозо-віршів та нагадують сумні притчі «Історій про коханого Бога».