Якщо ви щось робите для себе коханого, наприклад, як спортсмени, – щоб знайти щастя у перемозі, будучи незадоволеним і нещасним "в цей час", – це просто впертість, де в кінцевому рахунку на вас чекатиме розчарування. в моєму випадку ця впертість мене розширює як судина, яка може вміщувати ще більше або вловлювати ще більше енергії, уваги, сакральної – у найнепоказнішому. Це як на глибині 3 км без аквалангу плавати. Начебто безглуздо, безперечно, поки темно і нікого немає. Але на глибині 100 метрів, де лише професіонал міг, ви навіть не відкриваєте очі. Ось навіщо це. Я бачу свою лінію долі не картиною, а спектром можливих подій, і всякі висхідні силуети, сцени, де є моє обличчя. Повірте, там робити нічого просто мудрим чи сильним. Там або бути променем, від імені ІМЕНІ і Бога, або краще взагалі ніяк. Це моя ноша, досвід, доля, лінія, обставини, це моє прозріння – і мені лише нести її та набувати упокою у подоланні себе. На століття.