«…Чоловік йшов досить швидкою і цілеспрямованою ходою, і наздогнати його одразу не вийшло. Вечір ще не розгулявся, і народу на вулиці було мало. Якщо вже бути зовсім точною, то, крім нас з Маринкою і чоловіка, що тікає від нас, більше нікого не було. Чоловік, обігнавши нас на десятки два метри, звернув праворуч у вузьку порожню вуличку, що йде вниз до Волги. Ми поспішили до того ж повороту, і тут праворуч від нас із провулка раптом на повній швидкості з ревом вискочив мотоцикліст у безглуздій касці з рогами. Ми з Маринкою зойкнули і притулилися до шорсткої стіни будинку. Обдавши нас вихлопною смородом, мотоцикліст помчав дорогою, а з провулка пролунав жіночий крик: - Допоможіть! ... »