«Доріан» — це книга про моральний злочин і про ціну за нього, про співвідношення мистецтва та дійсності, мистецтва та моралі. Класичний сюжет Оскара Уайльда перенесено в сучасну дійсність: художник Холлорд створює чудову відеоінсталяцію, в центрі якої — молодий красень Доріан Грей, і дарує її герою. Грей вирушає в нескінченний «загул»: веде найбезпутніший і аморальний спосіб життя, який тільки можна собі уявити. Минають десятиліття, а герой залишається молодими прекрасним, зате з кожним днем змінюється його відеодвійник стаючи все потворнішим. Втім, катастрофа все одно неминуча, а відплата — невідворотна… Такий вигадливий роман можна було написати лише слідами Оскара Уайльда, чий класичний герой і сюжет (від нього, втім, мало чого залишилося) покладено в основу цієї книги. Тут Лондон — весь: підерський та натуральний — падає навколішки перед втіленням чистої краси — сучасним Доріаном.

Наркотики, секс, краса. Краса, наркотики, секс. Секс, наркотики, краси. Від зміни місць сума не змінюється. Хоча починається все з краси, продовжується сексом та наркотою. Хтось четвертий підкрадається непомітно, псує перевірений часом коктейль. І в осад випадає… СНІД. Але хто відчує смердючу ноту в симфонії дорогих життєвих інтонацій. Особливо коли джерелом неприємного післясмаку виявляється сам Доріан. Доріан - дуріан, - багатозначно каламбурить один з головних героїв книги і, як виявляється до фіналу, її справжній автор. Натякає на ніжний вміст смердючої заморської ягоди. З Доріаном все з точністю навпаки.