Серпень 1941 року. Розгромлена у прикордонних боях Червона Армія відкочується на схід. Намагаючись відновити становище, радянське командування завдає контрударів по німецьким військам, що прорвалися. Ці відчайдушні, погано підготовлені атаки рідко досягали поставленої мети – ворог був надто досвідчений і сильний. Але дивізії, що згоріли влітку 41-го у вогні самогубних контрнаступів, виграли для країни найголовніше, найдорожче на війні - час. Ця гірка і світла повість - про мужність приречених. Про тих, хто стояв на смерть, не думаючи про славу та нагороди. Хтось гинув, але не здавався. Хто бився за Батьківщину – і врятував її ціною власного життя.