Він завоював Казань та Астрахань — а йому не дали місця на пам'ятнику Тисячоліттю Русі. Православна церква вписала його ім'я до святих — а його називають маніяком і вбивцею. Він за 50 років свого правління стратив у 8 разів менше людей, ніж французький король Карл IX вбив за Варфоломіївську ніч, а його оголосили найбільшим тираном усіх часів і народів. Він за все життя жодного разу не пропустив церковну службу, а йому приписали вбивство св. митрополита Пилипа та власного сина. Про нього брехали за життя і після смерті. Але настав час очистити пам'ять великого російського царя Іоанна Грозного від наклепу. Перший російський цар Іоанн Грозний помер понад чотириста років тому, але ім'я його й досі викликає гострий інтерес. Одні бачать у ньому кровожерного маніяка, інші — великого державного діяча, треті шанують його святим. Сьогодні про нього говорять і з кремлівської трибуни, і церковних соборах. І це не так. Питання про історичну роль Грозного парі - це питання про масті. Сьогодні принижена, знекровлена Росія потребує залізної руки, здатної зупинити її на краю прірви. У XVI столітті московському государеві вдалося як врятувати Русь від загибелі, а й перетворити їх у велику імперію. Яким був цар? Що він означав для нашої країни і для всього світу? Чи знайдеться нині в Росії політик, здатний скористатися ідеологічною та духовною спадщиною Іоанна IV? Про це книга журналіста та письменника В'ячеслава Манягіна.