У новій книзі В'ячеслава Манягіна мозаїка оповідань, есе та статей склалася у химерну напівфантастичну хроніку нашого життя на порозі Апокаліпсису – хоч би яким він був: біблійним, ядерним чи гуманітарним. Світ, як Божественний театр одного Глядача, де ми граємо самих себе на підмостках історії, що прагне до свого кінця - ось думка, що поєднує різні за жанром, але єдині за напрямом кольорові скельця картини, яку складає автор. Чи залежить наше майбутнє від нас? Чи розуміє Бог людину? Чи можлива революція у Росії? Чи на нашу країну чекає фашистська диктатура? Чому свобода волі неминуче веде до гріха? І чи правда, що Бог є любов? Відповісти на ці питання – все одно що пройти босоніж лезом бритви і не порізатися. Але автор принаймні спробував це зробити.