Володарі країн і народів, як правило, є і володарями дум. І нещадно нав'язують власне бачення світу. Мало того — вимагають слідувати йому. І мучать душі та долі людей, хоча незабаром їхні догми виявляються не просто хибними, а й шкідливими, і навіть підлими. Звичайно, можна подібно до Премудрого писаря засунути голову в мул. Тоді світові бурі пройдуть, а сіреньке життя складеться благополучно. Проте, не такий головний герой роману — Подлужний. І будучи слідчим, прокурором, головою району, він завжди залишався самим собою, щоб прожити власний, а не нав'язаний шлях. Тому він відстоював справедливість і законність, оскільки був переконаний: головний людський принцип у всі часи — хто краще працює для людей, той гідний кращої долі. Його кредо не рівнозначне щастю. Не завжди ці два устремління сумісні. Проте вибір завжди залишається за людиною — господарем своєї долі. Втіха слабка. Але Підлужному іншого не дано.