Проза Лідії Чуковської – дзеркало її життя. Дзеркало епохи, заломленої крізь призму погляду російського інтелігента. Дочка Корнея Івановича Чуковського, вона виросла в сім'ї, де шанували традиції російської словесності з її вірою в людину та її право на свободу. Лідія Корніївна не боялася великих та сильних почуттів. Вона мала дуже рідкісний дар – мужнього слова. Точність, бездоганність слова – її зброя у боротьбі за справедливість. Писала вона без перекладу мовою іншого покоління. Почуття громадянської та моральної причетності охоплює і зараз від будь-якої з її сторінок. Лідія Чуковська недарма все життя займалася Герценом. У її відкритих листах та статтях відчуваються його уроки. У них та ж спорідненість з Росією та російською культурою, той самий полум'яний темперамент, та сама чіткість і безкомпромісність громадянської позиції. Однак у кожній своїй статті, у кожній книзі для Лідії Чуковської головне – не викриття катів та пристосуванців, а відродження моральності, критерії якої, на жаль, нами багато в чому втрачені. Лідія Чуковська все ще далеко попереду, вона чекає нас в іншій, людяній та розумній Росії.