Повість «Незнайомки» складається із трьох жіночих монологів. У кожному з них героїня, що залишається загадково безіменною, розповідає про певний відрізок свого життя, прагнучи поділитися чимось важливим і дивовижним, одночасно намагаючись сховати це серед на перший погляд незначних подій та спостережень. Як сказав Патрік Модіано: «Зрозуміло, що кожна жінка говорить про своє минуле. Але невідомо, де вони зараз, у момент розповіді, і що з ними сталося в житті… незрозуміло, звідки виходять ці голоси, водночас і близькі та далекі. І оскільки неможливо пов'язати жодну з цих історій з подальшою долею героїні, то здається, ніби кожна розповідь – це шматок крижини, що відколовся, навіки приречений самотньо носитися по хвилях, набуваючи рис чи то сновидіння, чи то фантазії».