– Гей, там є хтось? Ми застрягли, випустіть нас! - Та заткнися ти! – роздратовано вимагаю я. - Від твоїх криків тільки голова болить. Зараз ніч, кого ти сподіваєшся назвати такої години? — Сам заткнися, Дубове! Я краще голос зірву, кличучи на допомогу, ніж сидітиму тут з тобою до ранку. І перестань до мене притискатися! - Та кому ти потрібна! Якщо ти не помітила, то тут не дуже багато місця. Якщо є куди рухатися, то валяй. Це ж не я тиснуся до тебе своєю філейною... - Ох, та мовчи вже! - гарчить вона, ерзая. – Ай, що це? Тільки не кажи, що в тебе… Прибери це від мене негайно! — Сама прибери, збоченку. Як би тобі не мріялося, це лише швабра, яку, до речі, ти ж і зрушила, ерзаючи тут. — Який же ти придурок! Ненавиджу тебе! - Взаємно, Стужа. Я сам, охрініти, як тебе ненавиджу!