— Це моя мати і мій син, Саміро. Якщо ми розлучимося, вони не матимуть жодного відношення до тебе.— Мати і син, яких ти відвідував раз на рік! Та я їм більша сім'я, ніж ти колись був! — Не утрируй, — відмахується від мене Мурад. — Суть у тому, що ти або приймаєш мої умови, або забираєшся з мого дому.— Ніколи! Я скоріше буду братися, ніж стану тобі справжньою дружиною! — добре, погано посміхається він. — На це я й сподівався. Якби не прохання мами, я б тобі й шансу не дав. Чи ти думала, що я раптом загорівся до тебе пристрастю, принцеса доморощена? Можеш пакувати дрібнички, скоро в цю сім'ю увійде нова невістка. Я й так був надто добрий, дозволяючи тобі жити тут, враховуючи наше минуле.