Він увесь час дивиться, поїдає мене очима, але ніхто цього не бачить або воліє не помічати. У будинку свого чоловіка я не невістка, а нав'язана старійшинами нахлібниця, під одним дахом з якою чоловік не провів жодної ночі, вважаючи за краще поїхати до столиці. Далі від мене і від вимушеного шлюбу, укладеного в ім'я збереження миру між сім'ями, які винищували один одного вже три покоління через кровну ворожнечу. Його наміри хибні, а думки брудні. Він майже перестав чинити опір своєму гріху, і я до смерті боюся його. Тому що один його погляд висловлює більше, ніж тисяча слів.