— Роздягайся, лялька Даша. Ти ж і так розбалакала всім, як ми з тобою тут розважалися. Угода зірвалася, весілля теж. Якщо вже мені бути цапом-відбувайлом, то хоча б за справу.— Мені шкода! — налякано пискнула дівчина. — Ти не шкодуєш про скоєне. — Відпусти, Єгоре! Я більше не буду, присягаюся! — Я більше не буду, — передражнив її Єгор. — Ми, на твою думку, у дитячому садку? Я знаю, що ти більше не будеш. Не після сьогоднішнього. — Що ти збираєшся робити? — Адже ти вже знаєш, що я з тобою робитиму, Даша. Хіба ти цього не домагалася? Сьогодні я нарешті здійсню твою мрію. Тільки, боюся, це буде зовсім не як у твоїх рожевих фантазіях. Я люблю твердо, знаєш?