Ходасевич помер у 1939 році, і ця обставина завадила популярності. Війна, потім тривале становлення мирного життя призвели до того, що до середини 1950-х років про нього писала лише М. М. Берберова, та й потім публікації були спорадичними. Особливо, звичайно, це стосується СРСР, де ім'я поета було під практично повною забороною, і тільки в першій половині 1960-х уважний читач міг знайти його в суто наукових виданнях. Звичайно, пам'ятали його ранні книги, дещо розходилося в самвидаві, йшла підпільна робота над текстологією, біографією, поетикою Ходасевича, але цього було недостатньо. Справжнім філологічним проривом стала поява першого тома зібрання творів, підготовленого Дж. Малмстадом та Р. Хьюзом (1983).