Світ уявного присутній у всіх суспільствах, у всі епохи, але часом, завдяки властивостям, що приписуються йому, він набуває особливого звучання. Саме цей своєрідний, що грає незмірно важливу роль світ уявного оточував чоловіків та жінок середньовічного Заходу. Невидима реальність була для них набагато достовірнішою і відчутнішою, ніж та, яку вони сприймали за допомогою органів чуття; вони жили, занурені в царство уяви, прагнучи осягнути внутрішній зміст навколишнього світу, у якому, як стверджувала Церква, були зашифровані адресовані їм послання Господа, - зрозуміло, якщо їх значення не спотворював Сатана. «Довге» Середньовіччя, яке, за Жаку Ле Гоффу, що стикається з нашим часом мало не впритул, постане перед нами багатоликим і суперечливим світом чудового. Ми дізнаємося, як у ту пору люди уявляли собі час і простір, як їм мислився світ земний і світ потойбічний, якими були уявлення про тіло і чому їх обмежували жорсткими рамками ідеології, в яких символічних системах та літературних метафорах осмислювалися світ і суспільство. Тут же, за автором «Королів-чудотворців», істориком Марком Блоком, Ле Гофф ставить питання: яке місце треба відвести світові уявного в процесі повернення до оновленої політичної історії — до історико-політичної антропології? Чи можна осягнути світ уявного науковими методами, не давши йому ні спотворитися, ні розчинитися в туманних поняттях, ні запутатися в ірраціональному лабіринтах, ні потрапити під вплив примхливої моди? Як відокремити уявне від символічного та ідеологічного, як чітко визначити нішу, яку він займає, і який інструментарій має історик для його вивчення? Відповіді на ці питання містяться у виданій сьогодні книзі французького медієвіста Жака Ле Гоффа, який невтомно бореться за «інше» Середньовіччя, якому він присвятив увесь свій дослідницький талант вченого.