Існує досить важлива група принципів дослідження наукового знання, яка може бути отримана простим розвитком міркувань, що стосуються взагалі місця свідомого досвіду в системі природи, що описується в ньому ж фізично (тобто не в термінах свідомості, суб'єкта). Випливають звідси життєподібні риси пізнавальних формацій, обмеження становища спостерігача щодо світу знання і т. д. породжують законне питання особливому просторі і часу знання як природничо-історичного об'єкта. Цим питанням і присвячена ця книга.