Жан Жене з дитинства зрозумів, що означає бути ізгоєм: кинутий матір'ю у сім місяців, він виріс у державних установах для сиріт, був засуджений за крадіжку та сутенерство. Вже у в'язниці, отримавши довічне ув'язнення, він почав писати. Порнографія і відкрите прославлення злочинності в його роботах поєднувалися з високим, майже барочним літературним стилем, завдяки чому талант Жана Жене отримав визнання Жана-Поля Сартра, Жана Кокто і Сімони де Бовуар. біженців. Його тягло до цих неприкаяних людей, і цей потяг виявився для нього настільки ж складним, як і довговічним. «Закоханий бранець», написаний десятьма роками пізніше, коли багато людей, яких знав Жені, було вбито, а сам він помирав, є яскравим і сильним описом того історичного періоду і людей. це останній крок його нерозкаяного блюзнірського паломництва, повного прозріння, обману та протиріч, його нескінченного пошуку відповідей на споконвічні питання про роль влади і про повне спокуси та помилки шляху до самого себе. Останній шедевр Жені – це лірична та філософська подорож по залитих кров'ю провулках сучасного світу, де панують пригнічення, терор та хіть.