«Прекрасна мова. Пронизлива ясність буття. Безперервність роду і пам'яті – все те, чому сумує зараз справжній Читач», так відповіла Діна Рубіна про першу книгу Олени Катішонок «Жили-були старий зі старою». З того часу в автора вийшли ще три романи, вона стала популярним письменником, лауреатом премії «Ясна Поляна», яка ніби відзначила «толстовський відблиск» на її прозі. І ось у повній відповідності до яснополянської традиції, Олена Катішонок пред'являє читачеві книгу малої прози – оповідань, повісті та «конспекту роману», як вона сама позначила жанр «Щасливого Фелікса», від якого буквально перехоплює подих. Та й інші оповідання, напевно, авторка могла б розгорнути з «конспектів» у більш просторі полотна. Могла б – але не стала. Тому що знає ціну точної деталі, лаконічної фрази, майстерно збудованого сюжету. Єдиний сюжет є й у всієї книги. Автор бачить його так: «від сяючого нескінченного дня дитини до невблаганної дорослої осені, коли сонце рухається до заходу сонця, але тим несамовитішим стає бажання жити».