«Поезії Олени Котишонок властиві дивовижні поєднання. Дивне сусідство побутової деталі, казкових мотивів, театралізованих образів, дитячого фольклору. Поєднання химерної асоціативності та суворої архітектоніки вірша, точного окоміру. І – що найцінніше – стримана, трохи приправлена іронією інтонація та трагізм високої лірики. Що таке поезія, як не новий “порядок слів”, що народжується з відомого – пройденого, прочитаного та прожитого нами? Чим цінніший кожному з нас власний життєвий і читацький досвід, тим більше спокуса у цьому новому “порядку” – новому подиху вірша» (Ольга Славіна)