«…Тридцять сьомий рік розпочався снігопадом. Сніг йшов — із невеликими перервами — майже два місяці, завалив вулиці, будинки, дороги, поля та ліси. Завірюхи та бурани в інших місцях зупиняли поїзди. На розчищення доріг кидали армію та населення. За січень та лютий майже жодного сонячного дня. На московських вулицях через замети не видно перехожих, хіба що шапка маячить якогось особливо високого громадянина. Зі страхом чекали ранньої весни та великої повені. Не лише селяни. Городяни, які ще не забули сільських прикмет, задирали вгору голови і, стежачи за хмарами, що низько повзуть, намагалися передбачати майбутній урожай і навіть можливі зміни в житті країни…»