«В останні дні навчання на місцевості Двадцять третього окремого стрілецького штурмового батальйону стали особливо інтенсивними. Весь батальйон перебрався в степ кілометрів за десять від міста Сталіно, жили в наметах на березі пруда, зарослого очеретом і лататтям, підйом у шість, відбій в одинадцять, годівля не ахти яка, а все бігом, все бігом, так що люди, ледве добравшись до ліжок, падали на них і засипали мертвим сном, інші навіть не знявши чоботи. Комбат Леваков сам стежив за навчаннями, сам ставив завдання, виходячи з одного йому відомих установок, ротні стервенелі, взводні надривали глотки, підганяючи штурмовиків, а ті самі себе називали шумовиками, кривлячи губи в отруйній усмішці…»