Автора цих мемуарів можна назвати ветераном у повному розумінні цього слова, незважаючи на те, що на час закінчення Другої світової війни йому виповнився лише 21 рік. У званні лейтенанта Армін Шейдербауер кілька років воював у складі 252 піхотної дивізії на радянсько-німецькому фронті, де був шість разів поранений. Починаючи з літа 1942 р. Шейдербауер брав участь у кількох оборонних битвах на центральній ділянці Східного фронту, в районах Гжатська, Єльні та Смоленська. Унікальність для читача є описом катастрофи німецької групи армій «Центр» у Білорусі влітку 1944 р., а також подальших запеклих боїв у Литві та Польщі. У березні 1945 р., у битві за Данциг, Шейдербауер отримав тяжке поранення і потрапив до шпиталю. Разом з іншими пораненими він був узятий у полон радянськими військами, що вступили в місто, а у вересні 1947 р. звільнений і відправлений до Австрії, на батьківщину.