«Шкільний вчитель залишав село, і всі його мешканці здавались сумними. Мельник із Крескома дав йому невеликий критий візок з конем для перевезення пожиток у місто до місця його призначення, миль за двадцять звідси. Ця колісниця виявилася цілком достатньо місткою для майна педагога, що їхав. Справа в тому, що частина домашньої обстановки вчителя була доставлена адміністраторами і становила приналежність школи, а єдиний громіздкий предмет, що належав вчителю, на додаток до валізи з книгами, полягав у сільському фортепіано, купленому ним на одному аукціоні в той рік, коли він мріяв вивчення інструментальної музики. Потім цей запал пройшов, виявилося, що вчителю не судилося відшукати і розвинути в собі музичний дар, і куплений інструмент став для нього вічною мукою при перекочуванні з одного місця на інше…»