Заключна частина трилогії «Хлопчики-хлопчаки» та «Дендрофобія» Люди люблять бути слабкими. Бути слабким і безпорадним певною мірою вигідно: таких завжди є, кому шкодувати, перед такими завжди хтось відчуває провину. Завжди є чим виправдати слабкість і бездіяльність: хоч магнітною бурею чи черговим стресом, хоч нещасливою датою чи високосним роком. Вибирай – не хочу! Вибір причин для неробства настільки великий, що часом сягає абсурду. Люди можуть притягнути до відповідальності за небажання зробити для себе хоч щось звичайні нулі наприкінці року тисячоліття. А як уникнути такої спокуси, коли треба зробити не просто «хоч щось», а прокласти гарну дорогу, яка відповідає нормам нового століття? Добре, коли люди мають дорогу, коли вони бачать її перспективу і мають можливість рухатися до неї легкою ходою…