Похмуре повсякденне життя пересічних громадян періодично отримує якесь пожвавлення у вигляді передвиборної лихоманки, коли політична агітація та пропаганда пре, що називається, «з кожної праски». Замордованому побутом і боротьбою за виживання обивателю лестить, що він нібито бере участь в управлінні країною, обираючи владу, тоді як він не здатний вплинути навіть на своє життя. Світом же правлять ті, хто навряд чи довірить вибирати себе будь-кому, але люди під впливом майстерних технологій ЗМІ продовжують вірити, що вони мають можливість «обрати собі ту владу, на яку заслуговують». Вони голосують за «слуг народу», хоча навіть найнаївнішим давно зрозуміло, що слугою в цій зв'язці є саме народ. Люди діляться на фанатів того чи іншого політика, люди починають через це ненавидіти один одного, навіть якщо політик взагалі нічого не робить! І як вибрати когось із кандидатів? Підприємства часто помиляються при наборі персоналу, хоча кандидати на посаду мають дипломи та резюме. Багато людей помиляються у виборі друзів та подружжя, хоча тісно спілкуються роками. А тут треба за кілька днів розібратися, що до чого, і хто з абсолютно не знайомих людей вартий «керувати» країною! Відомо про них тільки те, що вони… беззавітно люблять Батьківщину. Та й то поки що на словах. В якій ще професії цього достатньо, щоб бути прийнятим на роботу? Та й чи це робота взагалі?