Анатолій Борисович Марієнгоф (1867–1962) залишився в літературі як автор гучного «Романа без брехні» — про роки спільного життя, близьку дружбу, розрив і примирення з Сергієм Єсеніним. Три видання «Романа» вийшли одне за одним у 1927, 1928 та 1929-му, після чого книга була фактично заборонена та вилучена з відкритих фондів бібліотек. У 1990 р. за екземпляром з фонду Марієнгофа в РДАЛІ з численною авторською правкою, що відображає останню авторську волю, «Роман» був опублікований у збірці спогадів імажиністів Марієнгофа, Шершеневича та Грузінова «Мій вік, мої друзі та подруги». Написаний одним духом, менш ніж за три місяці, «Роман без брехні» залишився не лише найвідомішим, а й найкращим твором Марієнгофа. Залишився, всупереч бурхливому відгуку Горького: «Автор — явний нігіліст, драма не зрозуміла. А це глибоко повчальна драма, і вона коштує не менше віршів Єсеніна…», і всупереч психологічно зрозумілим докорам Марієнгофу в «сальєріївській заздрощі посереднього літературного працівника до таланту великого поета», що виходив від нащадків Єсеніна. -1968) збирався влаштувати видання "Романа без брехні" в Америці. Він запросив у Марієнгофа як передмову автобіографію. Проект американського видання не здійснився, Але «щось подібне до автобіографії» Марієнгоф відправив Блоху. Написана зі звичайною марієнгофівською пародоксальністю та легкістю, вона збереглася у фонді Я.М. Блоха в РГАЛІ. При публікації ми вважали за необхідне зберегти авторські особливості написання деяких слів, оскільки імажиністи надавали великого значення власної орфографії, накреслення слова, що звучить.

М.Г.

Ваш лист від 18.3 отримав. Посилаю, на Ваше прохання, для американського з-ва щось на кшталт автобіографії.