Анатолій Борисович Марієнгоф (1897–1962), поет, прозаїк, драматург, мемуарист був яскравою фігурою літературного життя Росії першої половини нашого століття. Один із засновників поетичної групи імажиністів, яка справила певний вплив на розвиток російської поезії 10-20-х років. Був пов'язаний тісною особистою та творчою дружбою із Сергієм Єсеніним. Автор понад десяток п'єс, що йшли у провідних театрах країни, численних віршованих збірок, двох романів – «Цініки» та «Катерина» – та автобіографічної трилогії. Його мемуарна проза довгі роки залишалася невідомою для читача. Лише в останнє десятиліття вона почала видаватися, але лише частинами, і ніколи — в єдиному томі. Адже він розглядав три частини своїх спогадів («Роман без брехні», «Мій вік, мої друзі та подруги» і «Це вам, нащадки!») як єдине ціле і навіть дав цій книзі, що не відбулася за його життя, назву — «Безсмертна трилогія». Вперше мемуари Марієнгофа представлені читачеві так, як замислював це автор. А блискучий стиль, гостра спостережливість, яскрава образність мови, розповіді про легендарні особистості в історії нашої культури (Єсенін, Мейєрхольд, Качалов, Станіславський та багато інших) і справді дозволяють вважати трилогію Марієнгофа безсмертною.