«… – Так, від усього рятував талісман, – заговорив він знову, – від вогню, від отрути, від звіра; від одного не врятував… Від чого? - Запитала вона. Він не відповів, і вона зрозуміла: «Від тебе». Обидва закутані були у звірині шкури: він – у руду, левову, з пащею на голові замість шолома; вона – у сиву, вовчу, з шоломом хоровим. В обох – мисливські списи в руках, луки та сагайдаки за спиною. Важко було дізнатися, хто чоловік, хто жінка. Скинувши левову пащу з голови, він підніс руку до шиї. – спитала вона. – Не дуже. Що це за рана – подряпина! Пастухом, у Халіхалбаті, ходив на левів із однією палицею. Одного разу львиця, що ще здригнулася, задерла; слід пазурів і зараз на спині. Ну, та я тоді міцніший був, молодший…»