Німецькому ордену Пресвятої Діви Марії, більш відомому у нас під назвою Тевтонського (а також під абсолютно фантастичною назвою «Лівонського ордена», що ніколи в історії не існував), у вітчизняній історіографії, белетристиці та кінематографії не пощастило. З дитинства багатьом запам'ятався вислів «пси-лицарі», хоча у російських літописах і житіях благовірних князів – наприклад, у «Житії Олександра Невського» – цих «псів» іменували куди поважніше: «Божиї дворяни», «слуги Божі», «Божиї ритори», тобто «Божі лицарі». При слові «тевтонський» одразу мимоволі напрошується асоціативний ряд – «Льодове побоїще», «залізна свиня», «колиска агресивної пруссько-юнкерської держави» і, звичайно, «предтечі німецького фашизму». Цей набір штампів за бажання можна було б продовжувати до безкінечності. Що ж насправді були «тевтонами»? Які їхні ідеали, за які вони були готові без вагань віддавати свої життя? Настав нарешті настав час відмовитися від штампів і спробувати тверезо, без емоцій, розібратися, хто такі ці страшні «пси-лицарі, не схожі на людей». Книга видана в авторській редакції.