Сучасники називали Бориса Поплавського (1903–1935) «царства монпарнаського царевича». Його дар високо цінували Вл. Ходасевич, Р. Іванов, Р. Адамович, Р. Газданов, М. Берберова, інші видатні діячі російського зарубіжжя. «Якщо емігрантська література дала Поплавського, то цього одного достатньо для її виправдання на всіх майбутніх судилищах», – говорив Д. Мережковський. Вперше поетична спадщина «першого російського сюрреаліста» видається в такому повному обсязі і так, як це задумував автор: ще за життя він сам склав сім своїх віршованих збірок, але опублікувати зміг лише один із них – «Прапори», та й не в тому вигляді , як замислювався.