«У далекому світлі, так улюбленій Великою княгинею Оленою, ще з тих давніх років, коли вона вперше потрапила в цей терем, сиділа регентша Царства Московського, як заведено стало тепер називати ці землі. Щось неспокійно було на серці у всесильної господині суворої Русі. Начебто й їла вона сьогодні в півкусу і пила в півковтка, а якийсь тягар у низу живота віддавав просто в душу. Накотили спогади про себе, про дитинство, про такі далекі роки безтурботної юності. Однак вона знайшла сили покликати слугу…»