Четвертий том «Історії татар» присвячений періоду розпаду Золотої Орди, який розтягнувся на довгі роки та практично весь XV ст. і дав поштовх формуванню нових тюрко-татарських держав, татарських юртів (Казанське, Сибірське, Кримське, Астраханське ханства, Ногайська Орда, політичні утворення у землях Великого князівства Литовського на Балканах). З різних місцевих тюркських племен, передусім кипчаків і булгар, і зайвих, центральноазіатських і середньоазіатських тюрків — з татаро-монгол та східних кипчаків у золотоординський період сформувався татарський народ. Практично всі татарські держави були завойовані новою потужною Московською державою, яка кілька століть перебувала в підпорядкуванні у татарських ханів Золотої Орди та татарських юртів. Остання держава — Кримське ханство — була приєднана до Росії у XVIII ст.