Автори альманаху сміливо працюють із сюжетами та колізіями, з метафорами та з алегоріями, з самою формою тексту, з його ритмом, з його диханням. Тут є і гротеск, іронія, і філософія, і лірика. Тут миготять інші планети і екзотичні острови, а поруч виявляються цілком відомі, суто земні пейзажі…. Тут є все, щоб довести, що фантастика не заблукала в трьох соснах примітивних сюжетів, що Попелюшка ще жива і готується до нових звершень. тут моє все. Тут страхи і сумніви, що спіткали мене ще в утробі матері і зухвалий крик, що вінчає перший несміливий вдих земного повітря. Тут хлопчик із сусідньої парти, прикро до сліз смикнув мене за кіску. Тут стара парасолька, забута в гамаку, що розгойдується від вітру. Тут кохання, ні, не перше кохання, не єдине, а просто кохання, що наповнює сяючою безоднею захопленості до країв, до п'яного блаженства, до спокутування... А ось галерея пам'яті дотиків: колюча хвоя Різдвяної ялинки і міцна кава, що обпалює, на губах, крига білої завірюхи і тепло давно пожовклих сторінок томіка Блоку, пружні клавіші гармонійного єства старого німецького роялю і волога прохолода долонь, які я люблю… І ще тут люди, люди, люди…» (Ольга Нацаренус.)