Нині Воронель пощастило – вона завжди опинялася у потрібний час у потрібному місці. А може, у неї просто таке гостре око і гостру мову, що будь-яке описане нею місце та час починають здаватися потрібними та важливими. Частину цієї книги було видано 2003 року видавництвом «Захаров» під назвою «Без прикрас» і викликало скандал, що триває до сьогодні. Скандал був вирішений наперед ще до виходу книги, коли одна її глава – про Синявського і Даніеля – була опублікована у «Питаннях літератури». Кумири минулої епохи постають у Воронель людьми, сповненими різноманітних пристрастей, як і належить людям. Три якості відрізняють оповідачку: безстрашна відвертість, психологічна проникливість та пристрасть до розгадування таємниць. Звідси й оглушливий успіх книги. Головне у ній – «тяжіння тексту», неземний магнетизм, коли товстий том читається однією диханні. Так і написав Ніні Василь Аксьонов: «Дякую за книгу… Читачеві, наче мене, важко відірватися… Вам вдалося написати легку, повну гумору та повітря книгу про наш час…».