Велика Смута початку XVII століття висушила російське море і дозволила подивитись, що там, на самому дні його. Які типи людські мешкають біля самої основи. Яка істина міститься у їхніх словах та діях. І, дякувати Богу, там, у верствах, на яких тримається все інше, були особливі особистості. Такі персони одним своїм існуванням надають надзвичайної міцності всьому народу, всієї цивілізації. Це… живе каміння. Небачено тверді, важкі, стійкі до будь-яких випробувань, що не піддаються спокусам. Стихії — то жорстоке полум'я, а то вода, що кипить бунтівним буйством, б'ють у них, сподіваючись розтрощити, але відступають, знесилені. Вони прозорі, як гірський кришталь. Вони вірні своєму слову, вони вірять, вони не вміють змінювати. Або вірність, чи смерть. Таким був князь Дмитро Пожарський.