У цій книзі, що складається з двох абсолютно різних повістей, простежується одна нитка, – зрада свого народу владно елітою, що називає себе рятівниками і дбайливцями своєї батьківщини, але батьківщини, як і по-батькові, ці вершителі наших доль не мають, оскільки вони не пам'ятають спорідненості свого. Книга може здатися надмірно песимістичною та долі людей, описаних у ній, безнадійні, але це зовсім не так, якщо один із героїв може безпосередньо звернутися до президента зі словами: «Пан президент…»