Продовження книги «Шеломянь». Для язичницьких богів настали гіркі часи. У світ прийшла Христова віра, прирікаючи їх на вигнання, забуття, зникнення. Охоплені страхом, вони стежили за тими, від кого тепер залежала їхня доля. А людям було вже не до них – люди винищували один одного в нескінченній битві. Можливо, боги хотіли попередити про майбутнє лихо російських витязей. Можливо, вони прийняли бік половців і вирішили налякати їхніх ворогів. «Якщо повернутися не бивши, то ганьба буде гірша за смерть»,– сказав, відкидаючи всі сумніви, князь Ігор своїй дружині…