«Кондитерська на розі двох крутих вуличок у Кемден-Тауні світилася, як кінчик сигари, що догорає, в прохолодних синіх сутінках. Або скоріше як догоряючий феєрверк, тому що світло було багатобарвним: воно подрібнювалося у безлічі дзеркал і танцювало на безлічі позолочених і розцвічених яскравими фарбами тортів, льодяників і тістечок. До сяючого вітринного скла прилипали носи багатьох вуличних хлопчаків, тому що шоколадки були обгорнуті в червону, золотисту і зелену фольгу, яка майже краща за самий шоколад, а величезний білосніжний весільний торт якимось дивним чином був неймовірно далеким і водночас привабливим, як їстівний Північний полюс …»