Що насамперед прийде на думку нашому сучасникові, який опам'ятався в палаючому вагоні? Що це катастрофа чи теракт? А ось хрін тобі — ні те, ні інше. Вітаю, мужику, ти влучив! Рівно на 70 років тому, під бомбардування німецької авіації. На дворі 1941 рік, у кишені в тебе купа фантиків замість грошей і паспорт, за який можуть запросто поставити до стінки, у голові уривки історичних знань та напівзабута військово-облікова спеціальність, здобута ще в Радянській Армії... І що тепер робити? Рватись до Кремля до Сталіна, щоб відкрити йому очі на майбутнє, допомогти порадою, попередити, застерегти? Але до Сталіна далеко, а до стіни набагато ближче — з панікерами та дезертирами тут не церемоняться… Тож спершу спробуй просто вижити. Раптом вийде? А якщо пощастить зустріти на розбитій дорозі трактор СТЗ з зенітною гарматою — приєднуйся до розрахунку, приймай бойове хрещення, збивай «штуки» і «месери», пали німецькі танки, тягни знаряддя по осінньому бездоріжжю на власному горбі, вириваючись з «котла» Але не сподівайся змінити історію — це вище за людські сили. Все, що ти можеш,— розділити зі своїм народом спільну долю. А ще знай: навіть якщо тобі пощастить вирватися з фронтового пекла і повернутися назад у XXI століття — ти ніколи не станеш тим самим…