Він був звичайним ділягою, дрібним падальщиком росіянського бізнесу (типовий продукт «нульових» — «купи-кидай», тачка з смітника, подружка з панелі, від армії відмазаний, совістю не обтяжений, найвища цінність — власна шкура), поки йому не довелося рятувати цю саму шкуру, втікши від ментівського свавілля куди очі дивляться, якнайдалі, аж у 1941 рік. І понеслося: запасний полк — передова — відступ — оточення — фільтраційний табір — передова — наступ — госпіталь… Він би й раді зіскочити, та тільки сталінський СРСР — це вам не продажна РФ, і що роблять у Червоній Армії з дезертирами та самострілами, « попаданцу» показали наочно… Як йому вижити у фронтовому пеклі, у піхотній траншеї та танкодесантній роті, яка вважалася «елітою гарматного м'яса»? Чи знадобляться на передньому краї навички бариги-«комерсанта»? Чи здатний «деляга» перетворитися на фронтовика — чи так і залишиться тиловим щуром? Чи вийде, пройшовши з боями від Сталінграда до Берліна, повернутися назад у XXI століття, до колишнього безглуздого життя? І яке «поверненому», який вижив у найстрашніших м'ясорубках Великої Вітчизняної, опинитися серед нинішніх відморозків без вірного ППШ під рукою?..