Роман Амоса Оза присвячений одній із вічних тем: чоловік та жінка, чоловік та дружина. Сімейний роман-хроніка, побут, син, день у день. Не знаю, чи справді «всі щасливі сім'ї схожі одна на одну», але родина Міхаеля Гонена та його дружини, героїні-оповідачки Хани зовні виглядає цілком благополучно. Проте внутрішній вогонь спалює Хану. «Ми одружені вже понад шість років… Предмети, місця, люди та думки необхідні мені, щоб я могла вистояти. Ну а ти, Міхаель, ти задоволений чи ні? Звідки мені знати… Часом ти сумний, чи не так? Чи задоволений ти? А якщо я помру? А якщо ти помреш? Я все ще бреду навпомацки. Напередодні, у вступі, на передмові. Все ще повторюю та заучую складну роль, яку мені доведеться виконати у майбутньому. Пакую валізи. Готуюсь. Репетирую. Коли ж ми рушимо в дорогу, Міхаель? Я втомилася все чекати та чекати. Ти кладеш свої руки на штурвал. Дрімаєш чи впав у задумливість? Я не можу знати — ти ж тихий і рівний у всі дні. Торкай, Міхаель, чіпай, я вже давно готова і чекаю роками»(В.Радуцький)