Герої повісті Світлани Петрової — люди літні, їхня молодість пройшла за радянської влади, яка, як відомо, навчала «мріяти про прекрасне майбутнє». Так і живуть вони, постарілі, биті життям мрійники, мріючи про кращу долю, наївно намагаючись влитися в «ряди будівельників нового життя», стаючи мимовільними жертвами чужих бізнес-планів та бізнес-війн. Безжурний пенсіонер Панюшкін, його виснажена життям дружина Капітоліна, екс-красуня секретарка Зінка проживають у Хості. Сюди ж наїжджають московські інтелігенти — піаніст у відставці та песиміст Шапошников, з яким Панюшкін грає у шахи, мрійлива дружина музиканта Наталія Петрівна. Під шум прибою на тлі кавказького пейзажу тече життя, рутинне, але сповнене внутрішнього драматизму.