У своїй книзі московський письменник Світлана Петрова висловлює через своїх героїв усі почуття, схожі на наші: пристрасть, зрада, зрада, гордість, віра та зневіра, відчайдушне бажання жити та погане бажання померти. І, звичайно, ілюзія, що забуття позбавляє болю, а визнання вини — страждань. Слава Богу, є любов, над якою ні владні ні начальство, ні дурість, ні час. Поки є кохання — життя продовжується, його можна терпіти і навіть бути щасливим.