У 1918 році Володимир Набоков із братами та сестрами позував для фотографії. Справа відбувалася у Криму, куди юні Набокові втекли із Санкт-Петербурга. На цій фотографії їх ще оточує аура багатства та знатності. Позаду всіх стоїть серйозний і красивий юнак, одягнений у чорне. Його пильний погляд спрямований прямо в камеру. Це зовсім не Володимир. Це Сергій Набоков, який народився лише на 11 місяців пізніше за брата. Доля його склалася зовсім інакше. Володимир Набоков став одним із найзначніших письменників XX століття, здобув славу та досягнув фінансового успіху. На долю Сергія не випало ні слави, ні успіху. Факт його існування мало не ховався сім'єю і, насамперед, знаменитим братом. І все-таки життя Сергія було по-своєму не менш чудове. Його історія — це історія вразливого юнака, який звертається до хороброго до відчаю чоловіка на шляху до трагічного фіналу. Поки успішний письменник Набоков впокорював американську публіку і ловив метеликів, інший Набоков робив усе можливе, щоб допомогти своїм товаришам по нещастю у концтаборі під Гамбургом. Але колись було мрійливе дитинство, злиденна юність і дружба з дивовижними людьми — з Жаном Кокто та Гертрудою Стайн, Сергієм Дягілєвим та Пабло Пікассо.