На обкладинці книги Зарубіна фрагмент однієї з найзнаменитіших картин Левітана «Над вічним спокоєм». Вибір її упав не випадково. Суть картини відповідає головній темі ліричної прози письменника, головного оповідання, назву якого отримала й сама книга — «Довга дорога до мами». Через все своє життя автор проніс любов до своєї матері, яку втратив чотирнадцятирічним підлітком. Він зумів побувати на її могилі через п'ятдесят років, і свої складні почуття описав простими словами, що беруть задушу: «…Він ще довго сидів на могилі, погладжуючи долонею землю, ніби це була голова матері. Потім підвівся, підійшов до краю урвища, обійняв молоду сосну і довго дивився на те місце, де колись було його село: пильно, до різі в очах, ніби хотів назавжди запам'ятати і забрати з собою те, що було йому найдорожче на світі. …»